розвідник

розвідник
[роузв’і/дниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

Смотреть что такое "розвідник" в других словарях:

  • розвідник — іменник чоловічого роду, істота від: розвідувати розвідник іменник чоловічого роду, істота від: розводитися …   Орфографічний словник української мови

  • розвідник — I розв ідник а, ч. 1) Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. розвідка III 1), 2)). 2) Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. розвідка III 1)). 3) Працівник, агент розвідки (див. розвідка III 3)). 4) Фахівець …   Український тлумачний словник

  • розвідник — (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), розвідувач, розвідач, вивідач; аґент (офіційна назва таємного співробітника чужоземної розвідки); шпигун (особа, яка працює на чужоземну розвідку); резидент (представник чужоземної… …   Словник синонімів української мови

  • змієрозвідник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • літак-розвідник — літака/ розві/дника, ч. Невеликий літак, який виконує розвідувальні функції …   Український тлумачний словник

  • розвідач — іменник чоловічого роду, істота розвідник арх …   Орфографічний словник української мови

  • розвідниця — I розв ідниця і. Жін. до розвідник 1), 3), 4). II розвідн иця і. Жін. до розвідник …   Український тлумачний словник

  • розвідницький — а, е. Прикм. до розвідник 1 3). || Власт. розвідникові. Розвідницька школа …   Український тлумачний словник

  • розвідшкола — и, ж. Розвідувальна школа – спеціальний військовий навчальний заклад, який готує розвідників (у 1, 3, 4 знач.) …   Український тлумачний словник

  • розвідач — а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.) …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»