- розвідник
- [роузв’і/дниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розвідник
Смотреть что такое "розвідник" в других словарях:
розвідник — іменник чоловічого роду, істота від: розвідувати розвідник іменник чоловічого роду, істота від: розводитися … Орфографічний словник української мови
розвідник — I розв ідник а, ч. 1) Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. розвідка III 1), 2)). 2) Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. розвідка III 1)). 3) Працівник, агент розвідки (див. розвідка III 3)). 4) Фахівець … Український тлумачний словник
розвідник — (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), розвідувач, розвідач, вивідач; аґент (офіційна назва таємного співробітника чужоземної розвідки); шпигун (особа, яка працює на чужоземну розвідку); резидент (представник чужоземної… … Словник синонімів української мови
змієрозвідник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
літак-розвідник — літака/ розві/дника, ч. Невеликий літак, який виконує розвідувальні функції … Український тлумачний словник
розвідач — іменник чоловічого роду, істота розвідник арх … Орфографічний словник української мови
розвідниця — I розв ідниця і. Жін. до розвідник 1), 3), 4). II розвідн иця і. Жін. до розвідник … Український тлумачний словник
розвідницький — а, е. Прикм. до розвідник 1 3). || Власт. розвідникові. Розвідницька школа … Український тлумачний словник
розвідшкола — и, ж. Розвідувальна школа – спеціальний військовий навчальний заклад, який готує розвідників (у 1, 3, 4 знач.) … Український тлумачний словник
розвідач — а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач.) … Український тлумачний словник
